Orient Monsters Carp Сup на Мар'ївці. Частина 2 [C.Белощук]

ПРОДОВЖЕННЯ ПЕРШОЇ ЧАСТИНИ-->

Третя доба. День прикрих сходів та помилок, закриття 10 крупних.

В порівнянні з попередньою ніччю, ця ніч пройшла більш результативно, настав ранок, сну як такого не було і ми знову як Мурав'ї в процесі, працюємо по вже відшліфованій попередніми днями тактиці й намагаємося закрити десятку і ловити вже рибу більш крупнішу. Вже в котре о 7.00 в нас відбувається клювання і ми стоїмо у воді, і тоді просинається Олег від звуку мого будильника на телефоні, і дана картина відбувалася протягом трьох днів – «7.00 клювання, ми з Іваном у воді, дзвонить будильник, вилазить з палатки Олег». Декілька разів я намагався розворушити заставляючи йти в воду з підсаком, оскільки в нього не було забродів то він йшов підсачити в плавках в прохолодну воду, таким чином і просинався швидше і включався в робочий процес без розгойдування - папіроски та кави. Погода така сама, як і попередні дні без змін, шквальний вітер на дамбу і сонце. Риба стабільно клювала, але то більшість була не заліковою, близько 12.00 клювання, за звуком сигналізатора, ознаки великої риби (поодинокі піки які потім переростають в локомотив і з постійним зтравлюванням жилки), виважувати взявся Олег, відразу було видно що там щось цікаве, тому він не вагаючись пішов воду, а за ним Ваня з підсаком, я лишився діжурити за прутами на березі. Виважування відбувалося довго, я навіть під час того як Олег з Іваном стояв, встиг запаркувати ще одного не залікового, а вони все стояли й тягалися з тим рибом. Але чи відсутність досвіду, чи якась помилка при виважуванні дала змогу рибу зійти і перемогти Олега. На очах Вані було видно засмученість, Олег теж не радів, я намагався не підшучувати їх бо вину Олега було видно по очах і не хотілося підливати масла, до того ж що в нас була ще не закрита десятка і говорити що дана риба була нам мега потрібною і була вирішаючою - було ще рано, в запасі ще дві з половиною доби. Проте бажання виважувати крупну рибу в Олега пропало на півтори доби, і при підсічці й відчутті на тому кінці ознак супротиву і поведінки монстра відразу палка віддавалася мені. Можливо ніхто не хотів відповідальності за можливий схід? Але ж риба повинна мати завжди шанс зійти та кожен навіть супер мега досвідчений рибалка може спустити чи програти той двобій, і я себе не рахую таким, і теж мав сходи, але при відчутті монстра стараюся з ним погратися і втомити його. Потім через деякий час незрозумілий зріз поводка на іншому пруті, не засікання, і знову схід. Хоча всі поводки передивлялися перед закидом і мінялися постійно. Проте по при декілька сходів в паніку не падаємо, відклали всю партію поводків і дістали нові, вага риби почала поступово збільшуватися, що дало змогу нам закрити десятку і тепер сепарувати рибу перекриваючи меншу по вазі рибу крупнішою. Риби вагою 7-8 кг було все більше, і її приходилося відразу відпускати. «Апетит приходить під час їжі» - так і ми хотіли крупнішої риби, і вона нам була необхідною, щоб підніматися в турнірній таблиці. Цікаве клювання відбулося і цього дня о 14.00 на третьому вудилищу клювання за всіма ознаками крупної риби, я на виважуванні Ваня на підсаці. Риба тікала від підсака нескінченну кількість разів, у воді ми простояли при виважуванні 40 хвилин і вона водила нас як з лівого кута сектора в правий, так і назад в лівий. Мені здавалося що то реально риба за 15 кг (а віскі лежить ще не чепане – чекає п’ятнадцятки), вона так давила, і складалося враження що вона мене виснажує, а не я її, тому до останнього старався її не спустити, і вже завівши в підсак і поклавши її на мат, побачили яких емоцій і адреналіну та боротьби можуть дати карпи в 8 кг, саме стільки показала вага. Цього дня була особлива роздача, якої в мене не було ніколи. Навіть при тому що в команді три повноцінних учасники, в нас траплялися такі моменти що на березі були всі чотири прути. Не встигали хлопці вивести рибу і завести її в підсак, як я викачував наступну рибу стоячи на березі й віддавав палку хлопцям, а в них забирав підсак з рибою щоб зняти гачка і зваживши рибу покласти її в мішок чи випустити, і це ельдорадо відбувалося декілька годин.







Свою лепту в те ельдорадо вніс і сусід з права, який отримав травму руки й по обіді знявся зі змагань і поїхав до дому. Команда дуже потужна і постійно в призах на даній водоймі, і закрила 10 крупних вона найперша, тому їм лишалося нарощувати обороти і ловити ще крупнішу рибу, хоча в активі в них були достойні екземпляри. Тому про їх бажання знятися з інших причин ми навіть і не думали, і побажали видужання Роману. Сектор в якому стояла команда «Сarpfishing» Дніпро – сектор 30, був суттєво висунутий по відношенню до секторів з 29 по 23, і якщо риба йшла за вітром, то її хід перекривався досвідченою командою, а ще завдяки якісному корму без якого навіть досвідченій команді важко змагатися, риба затримувалася в секторі на довго – поки її не перелопатять, а нам лишалося в глибинці підбирати рибу після 30 сектора, а нашим сусідам з ліва взагалі нічого не лишалося після нас. Тому ми сподівалися що клювання риби мають збільшитися завдяки такій прогалині й відповідно крупна риба має теж підійти. Проте їй спочатку треба підібрати весь корм який був висипаний в 30 секторі, а насипали там чимало. В такій метушні пройшов третій день змагань, за загальною таблицею якого ми опустилися на 14 позицію по при те що одна команда знялася. Але падіння пояснюється тим що наші сусіди з ліва взяли дві риби в ночі одна з яких за двадцять кілограмів інша за тринадцять, що дало їм навіть не закривши таблицю з десяти крупних високо піднятися в таблиці біг фішів, що підняло їх в загальній таблиці, навіть при тому що в нас була закрита десятка і риба в біг фішах вище тринадцяти кілограм ми посідали нижчу сходинку.

Тому на вечір плануємо закормитися більш потужно, щоб максимально призупинити рибу в нашому секторі, в результаті чого за годину часу висипаємо у воду 4 кг. СС Baits серії Professional Soluble Squid Octopus та 4 кг. СС Baits Professional Soluble Squid-Cranberry 20 мм. Я лише безперестанку махав коброю, а Олег завантажував в неї бойли. Ми пробували навіть за скільки часу можна висипати 1 кг. бойлів максимально далеко і наближено в одному напрямку (на один орієнтир), про точність брехати не буду. Після такого масовго кобріння почалися відразу наростати клювання, проте риба була не заліковою. Так ми в постійному пере закиданні виважуванні та кобрінні провели всю ніч. Що дало нам можливість вимучити одну рибу за 11 кг.

Четвертий день. День затишшя, та безкльов’я.

Все по стандартній схемі, проте погода обіцяла мінятися в сторону погіршення. Мар’ївка хотіла ще й помочити наші Палатки перед від'їздом і викачати нас в болоті.

Цього дня відбувся спад в клюванні від 10.00 динаміка клювань почала падати, і всі спроби в зміні точок, чи поверненні на насадки які приносили нам рибу проте не велику не давала бажаних результатів, і ми почали штурмувати групу в вайбері своїми фото шаржами, щоб хоч якось підняти собі настрій, час від часу клювала риба, але такої динаміки вже не було. Олег відійшов від програного бою з Мар'ївським монстром, і все частіше брався виважувати. Цього дня відбулося одне з клювань, коли виважував Олег він не встиг перекинути палку під жилкою яка терлася об основну і так зрізалася ліска з рибою, проте карп був не великим.

Після з'їзду команди з 30 сектора вага риби виросла, проте кількість впала, напевно свою лепту вніс і корм, точніше співвідношення розчинного бойла з твердим. Кількість твердого бойла збільшилася суттєво в кормовій базі четвертого дня, але я не думаю що твердий бойл міг так вплинути на кількість клювань, по ідеї динаміка мала б нарощуватися, скоріш за все вплинула переміна погоди.









Близько вечора погода почала погіршуватися, і ми почали готуватися до дощу, який по прогнозу мав поливати нас всю ніч. Лишився останній ривок перед фінішем, шанси на призи прирівнювалися «0». Але боремося до кінця, адже вже як мінімум в цьому сезоні ми на цій чудовій водоймі не побуваємо, і хотілося витиснути максимум з цього сектора вже незважаючи на результат і місце в турнірній таблиці. Тому налаштовані позитивно. Результату довго чекати не довелося, клювання і я підсікаю, але по виважуванню риб іде до берега з невеликим супротивом, але відчувається що ближче до берега риба починає давити своєю масою, але поводитися більш спокійно ніж ті різкі монстри. Виважування відбувалося не довго і як завжди запаркували ми його у 28 секторі, поклавши на мат побачили що там риба реально більша від тих що ми ловили протягом чотирьох днів, і час віскаря відкладеного для риба за 15 кг настав, вага наша показала 16 кг. Поливав шалений дощ і була вже темна ніч, вирішили не смикати суддів і дати їм здрімнути «сухенькими» і запаркували його в мішок, а потім на ранок виявилося що той риб заважив 19.500. Ми були здивованими на скільки наша вага бреше, здивованими були Андрій та Віталій що нам вдалося в цьому секторі спіймати такого «кракена». Ця ніч вдалася дуже продуктивною, в нас відбувалися постійно клювання, доводилося будити Олега якому ми хотіли дати відпочити перед довгою дорогою до дому, але потрібно було виважувати й одночасно підсачити, і ще й пере закидатися. Після однієї з риби яку потрібно було звільнити від гачка Олег умудрився загнати його собі в палець, я хотів сфотографувати, але виважував одного з нічних рибів, і він швиденько перекусив кусачками гачка і вийняв рештки. Хоча це не приємно, але добре що він загнав гачка в палець і пробив його відразу наскрізь. Я теж кілька років тому відчув як це забагритися гачком, але тоді він зайшов на половину в палець, і довелося ще пробивати щоб перекусити гачок. Але був такий шалений кльов в ночі й дощ заливав за шиворот що ми навіть особо й не відчули травму Олега, він також звільнившись від гачка, почав виважувати, а ми возилися з перезакиданням і підсачуванням. В ночі нам влетіла риба за 12 кг, і по н рибам. Які б могли нам перекривати нашу десятку – а це риби за десять кілограм, так нам і не вдалося більше спіймати, вся риба була менша бажаної ваги.

Настав ранок погода трохи покращилася, припинився дощ. Ми після кавування почали помалу збирати свій табір, та просушувати промокші речі. Прийшли судді та поважили наші нічні здобутки. Які в подальшому нас підняли по турнірній таблиці з 14 на 13 місце випередивши на мою думку більш перспективний в порівнянні з нашим сектор 35.









П’ятий день. Фінфшна пряма. Дорога до дому.

Але на цьому інтрига змагань не завершилася, за годину до закінчення змагань в 33 секторі відбулося клювання яке в подальшому їм принесло найбільший кубок змагань – клюнув Мар’ян в друге і що цікаво він заважив на 700 грамів більше ніж в хлопців з 21 сектора які спіймали його в першу добу і напевно до останнього думали що Кубок за найбільшу рибу їх, але вдача була теж не на їх стороні, і ми навіть самі не могли зрозуміти що вони відчували коли з пів години до завершення змагань дізналися що Мар’ян погладшав, і кубок йде від них в інші руки. Але це змагання, і ніхто від цього незастрахований, хоча і це як серпом по яйц…м.

Далі відбулося нагородження переможців, всі учасники отримали також невеличкі подарунки. Особисто в мене склалася така думка що в іншому секторі ми могли показати кращий результат, і фактор удачі «фарту» відіграє теж велику роль, як і з біг фішом. Далі прощання і нас чекала довга дорога до дому. Кудою їхати ми так до кінця і не знали, проте Олег вирішив що тією дорогою що ми їхали на Мар’ївку ми назад до дому не поїдемо, і вирішив махнути лишніх сто з чимось кілометрів до Харкова, а далі вже на Київ і на Рівне. Як виїхати на Харків корочим шляхом і більш менш нормальним, нам вказав суддя – Віталій, який прямував до дому на Харків. Ми поїхали невеличкими селами в сторону Ізюма, далі вже хорошою дорогою через Слав’янськ ми рушили на Харків який ми по обїздній дорозі об'їжджали з годину часу, а далі на Полтаву. По дорозі зупинялися декілька разів на каву, оговорювали змагання, що можна чи потрібно було зробити щоб покращити свій результат, кожен ділився своїми вже загальними враженнями стосовно нашого виступу в змаганнях і поїздки на Мар’ївку в цілому, а також обговорювали плани на майбутнє, можливість та бажання сробувати свої сили в наступному році і покращити свій результат. Близько дванадцятої ночі прибули в Київ і вирішили закинутися «шкідливою їжею» в МакДональдзі, і рушити вже на Рівне. Всю дорогу Ваня дрімав на передньому пасажирському сидінні, я перекімарив ще на відрізку дороги Харків-Полтава, і вже всю дорогу намагався розмовляти з Олегом який був постійно за кермом, щоб йому не хотілося спати, і він був в нормі, оскільки важкувато після нічної рибалки сідати за кермо і пропиляти 1000 км за раз. В Рівне ми приїхали близько 5.00.







Як підсумок:

- Здійснилася моя і Вані мрія побувати на рибалці на Мар’ївці
- Ми ще більше притерлися один до одного в умовах змагань, адже дуже рідко рибалимо троє разом
- Показали в такому складному секторі хороший результат (не заглядаючи на місце в турнірній таблиці, а на кількість і вагу риби яку нам вдалося спіймати в даному секторі)
- Багато чого ми для себе зрозуміли на майбутнє, якщо приїдемо Мар’ївку (і скоріш за все на змагання)
- Зрозуміли як потрібно діяти і чим озброєним в наступний раз (оскільки були певні недопрацювання, які суттєво не вплинули на результат, але відсутність їх дещо покращила б його)
- Гарно відпочили, половили риби і стали ще на трішечки ближче і рідніше один до одного (проводячи з чужими людьми велику кількість часу, починаєш їм більше відкриватися, розмовляти на різноманітні теми які б з незнайомими людьми, навіть не піднімав, питатися порад і т.д) такими мені стали Олег і Ваня за ці п’ять діб.
- По при далеку відстань від Рівного Мар’ївка суперова водойма і вона варта щоб проїхати таку далеку дорогу і відчути незабутні емоції в боротьбі з місцевими монстрами