Битва карбонових трубок #3 - Мар'ївське водосховище. Або перемога ціною дірки в пальці.

Не так багато часу пройшло з останньої нашої поїздки на озеро Плітницю, виїзд який можна вважати не дуже вдалий для нашої команди «Рівняни». І хотілося вже більшого, хотілося дійсно крупної риби, безперервної розумової роботи над покращенням результату, недоспаних ночей, хотілося постійного викиду адреналіну, постійного «тонусу п’ятої точки» від переживань – це все тільки можна отримати на змаганнях і більш ніде. Ще по дорозі до дому з оз. Плітниці ми обговорювали тему стосовно того, що яка б не була рибалка вона ніколи не дасть вам таких емоцій і досвіду, як на змаганнях, через те і більшість серйозних спортсменів не їздять на звичайні риболовні сесії, а краще віддадуть перевагу тренувальному виїзду перед якимись змаганнями, а ніж звичайній відпочинковій рибалці. Це по трохи починаємо усвідомлювати й ми, намагаючись що сезону заповнити свій риболовний графік більшою кількістю змагань. Одними з яких в цьому сезоні стали: «2+2 Мар'ївське Водосховище», що мав проходити на однойменній водоймі, яка вже для нас стала улюбленою, і по при далеку відстань в 1000 км, ми завжди з радістю та великим бажанням і сподіваннями їздимо туди.

Коротко про сам турнір «2+2», а також один з етапів «2+2 Мар'ївське Водосховище». Даний формат є ідеєю та дітищем – Анастасії Афанасьєвої, власника компанії Carp Catchers, чи не єдиної жінки коропятниці яка захоплюється цим не легким, проте дуже цікавим видом риболовлі, яка більшість свого часу на рибалках приділяє саме ловлі трофейного карпа на просторах нашої країни. Початкова ідея та суть при створенні даного формату турніру полягала в тому – щоб спіймати реально аборигенного карпа чи карпів, яких ніколи до цього ніхто не ловив, про яких складають легенди, про обірвані снасті, виважування по декілька годин з берега чи покатушки на човнах, в результаті чого переможцем в цих двобоях залишався одноосібно – КАРП. Тому Анастасія вирішила створити даний формат турніру, щоб спробувати вже не самій, а за допомогою інших команд у форматі змагань, спіймати – ідентифікувати таких трофеїв. Чому - «2+2»? В сам формат турніру закладені ази трофейного підходу до ловлі, команда складається з двох учасників, а сама ловля відбувається на два вудилища, а прикормлювання за допомогою карбонової трубки – кобри, і лише бойлами та інші види прикормки заборонені. Таким чином за допомогою двох вудилищ створювався мінімальний пресинг, хоча що стосується годування бойлами, то варто задуматися чи та кількість бойлів що висипається в воду не створює шалений харчовий тиск на рибу. Переможець змагань визначається по загальній вазі найбільших п’яти спійманих риб, тобто ви можете спіймати та сто і більше рибин, але до таблиці серед тих всіх рибин підуть п’ять найбільших.

Підготовка на самі змагання не зайняла багато часу, оскільки були вже в нашої команди перші напрацювання ще з минулих турнірів, один з яких ми виграли: «Orient Monsters Cup 2019 - Кобра» і посіли перше місце. Але вивчаючи змагання цього року ми розуміли що потрібно буде вносити коригування в саму тактику і ловлю і не тільки. Оскільки водойму планово приспускали (дані маніпуляції на Мар'ївському водосховищі проводять кожні 4-5 років) і вибрали частину мілкої риби до 5-6 кг, і це вплинуло на рибу, її поведінку, що відобразилося на кльові протягом сезону. Почали ходити чутки в соц. Мережах та різноманітних групах, що Мар’ївка вже не та, рибу вибрали й продали, нема того «ельдорадо» на яке хотіли потрапити купу рибалок зі всієї України, нема риби 20+, оскільки пройшла більша частина сезону і не було спіймано на турнірах жодної крупної риби, максимальна заважила 18-19 кг, а славнозвісний Мар’ян, взагалі «відкинувся» не переживши те переселення своїх менших товаришів. Через що багато команд почали зніматися зі змагань, але наша команда не з таких і завжди йде до кінця, і якщо нас запросили окремо, а не ми реєструвалися як більшість команд учасників того чи іншого турніру, то значить присутність нашої команди «Рівняни» на даному турнірі комусь цікава, нам приємно і ми це цінимо, тому не в наших традиціях зніматися з турніру.

Отже «2+2 Мар'ївське Водосховище» 16 серпня – день виїзду.

Цього разу наша команда «Рівняни» в складі мене – Стасіка, та мого незмінного і незамінного напарника, товариша і напевно вже більше ніж товариша – Івана, була готова виїжджати в сторону водойми. Прийняли рішення що їхати будем з вечора, а саме о 18.00, проїдемо більшу частину шляху і біля Харкова станемо на декілька годин подрімати. Але ніколи те що плануєш не збувається. Виїхали ми по графіку і не поспішаючи рухалися в сторону Києва, сонце трохи почало опускатися за горизонт і їхати було комфортно по не спекотній трасі, ближче до Житомира заїхали на каву з хотдогами, з перспективою на більш плотний перекус далі, при під'їзді до Києва утворилася «пробка» в якій ми зависли на годину часу, сам Київ проїхали швидко, і далі Бориспіль (місто ста світлофорів) в якому якщо зівнув і потрапив на червоне світло світлофора, то вже до самого виїзду з міста будеш ставати на кожному світлофорі. Вже стемніло і нас почало підсмоктувати, але дотягуємо до славнозвісних «У Сестер» - заклад працює цілодобово, замовляємо стандартно три порції парових на кефірі полтавських галушок, які цього разу Іван не зміг подужати J, після чудової вечері з’явилася думка переночувати в місцевому готелі, але відразу вона і відпала. – «Оплатити номер на 3-4 години, щоб передрімати??? Та ну його, їдемо далі.» Але на довго нас не хватило, смачна вечеря розслабляє, а втомлені очі від нічної одноманітної траси починають по трохи клонити на сон, тому до Харкова дотягнути нам не вистачило сил і зупинилися на заправці в Полтаві подрімати пару годин. Спалося якось не дуже, всі кістки боліли й мене вистачило на 2-2,5 години, але приснився мені сон, що ми виграли третє місце і номінацію Big Fish, спочатку думав не говорити Івану, але вирішив сказати, щоб не забути. Ми попросиналися, вмилися, привели себе в порядок, взяли по каві, щоб проснутися остаточно і вирушили далі в сторону Харкова, перед яким з'їхали на об'їзду в сторону с.Пісочин і далі на Мерефу, Лозову та с.Близнюки, на останньому відрізку нас зупинили поліціянти – ловили на перегарчик, заглядали, принюхувалися, помітили в багажнику спайку пива для водяного і здивувалися, що вона була ще не початою, короче - на нас вони не заробили й ми вирушили далі, в самому с.Близнюки звернули на «Т» подібному перехресті на право на с.Верхня Самара — і в цьому маршруті була наша помилка, дороги практично немає, а потрібно було їхати прямо на с.Олександрівку. Тому час поїздки затягнувся ще на хвилин 40. І лише близько 11.00 ми потрапили на водойму, час поїздки разом з перекусами й сном зайняв – 16-17 годин. На водоймі вже на спортсменів чекала Анастасія та Андрій Корденко, поступово почали підтягуватися інші команди, і відповідно поступово почало накопичуватися переживання який сектор дістанеться нашій команді. Андрій Корденко, щоб підняти інтерес до жеребкування провів опитування в команд, який вони хочуть сектор, і та команда яка витягне завідома бажаний, отримувала подарунок від спонсорів. На питання який ми хочем сектор, я відповів що байдуже – головне той який принесе нам перемогу, проте потрібно було назвати конкретний, і я обрав 40 (цікаво було б там порибалити), але даний сектор забажали й наші товариші: команда «Славутич» та «Восток 21» і було цікаво кому ж він дістанеться, але в результаті – нікому з нас.

Отже, всі команди вже на водоймі, і вступне слово організаторів та початок жеребкування. На мені моя поки фартова форма (футболка, обідрані вже часом джинсові шорти та втоптані кросівки (які суто вдягаються в дорогу до водойми та на жеребкування)), трохи стидно, оскільки маємо командну форму, але результат головне. Андрій тягне кульку команди яка буде витягувати перша свій сектор і називає нашу команду «Рівняни» в мене на обличчі було здивування, оскільки ще ніколи наша команда не тягнула сектор, відчуття двояки, коли перед тобою будь-який сектор, але і ймовірність витягнути поганий теж велика, ніж обирати серед декількох кульок що залишилася. Опускаю руку в відро і беру випадково дві кульки, але вже в відрі викидаю ту яка потрапила в руку першою, а лишаю іншу, сектор – 6, зона В. Спочатку не було розуміння який по якості сектор ми витягнули, але уявляючи карту водойми в голові розумію що маємо великий залив (зону спокою риби) з правої сторони та до крайніх правих сусідів дуже пристойна відстань. Далі решта команд визначилися зі своїми секторами, але жодна не витягнула бажаний перед жеребкуванням сектор. В нашу зону потрапили наші друзі – команда «Славутич», ліворуч від нас, і що цікаво що вони рибалили в нашому секторі й знали його детально, а нам доведеться тільки вивчати його.
Роз'їзд по секторах і початок приготування та налаштування логістики сектора, цього разу ми взяли з собою два шатра Carp Pro, замість звичних шатра і палатки (спальні), перші ставляться швидко і знаходитися в них більш комфортно в жарку пору дня, а погода передбачала спеку 31-34 С; Далі вудилища, котушки, монтажі (в більшості випадків ми ловимо на безпечну кліпсу, та скользящу оснастку Techno Carp). Ліска – Orient Rods 0,26 (жовта), багато хто каже що діамтер трохи занижений і там цілих 0,28; але ще з тестувань минулого сезону нам вона сподобалася, добре тримає розривне навантаження, видно в ночі, хороший виліт, але після двох трьох діб на Мар’ївському водосховищі в тій болотяній солоній воді вона виглядає вже виснаженою, тому ми старалися її замінити на нову, щоб уникнути обривів і сходів. Ліска це розхідний матеріал і тут не варто економити та старатися міняти її, наша команда на кожні змагання мотає нову свіжу ліску, а при потребі й вже під час змагань. Гачки цього разу Nash Claw Hooks #4 та Hayabusa k-1 #4; перші хоч і багато хто нахвалює, але для спорту і великого навалу риби нам здається вони не підходять, дуже ніжне жало яке часто обламується, і коли проґавив перевірити гачок, в самий, неочікуваний момент відбуваються непотрібні для хорошого результату – сходи, коли та сама риба яка зійшла може вартувати призового місця. А от Hayabusa k-1 #4 – наші улюблені, ціна – якість, і заточка на висоті, в чому я особисто сам переконався в останню ніч змагань. Повідковий матеріал використовували Fox Corotex 25 lb.

Отже, табір розставили, паралельно вітерець який надував хвилю трохи стих і ми взялися за маркування сектора, на що ми не жаліємо, а ні часу і намагаємося вивчити максимально сектор, щоб не полоскати маркер під час змагань. Протягом вечора спостерігалося багато виходів риби на ближніх дистанціях 30-40 метрів, багато сплесків в самій заводі. В ході вивчення дна нашого свіма, ми знайшли по центру сектора чітка ділянка на відстані 110-100 метрів з характерним стуком який суттєво відрізнявся від решти ділянок сектора, трохи лівіше дно було менш чітким і таких стуків не було, тому першу точку ми вирішили зробити саме тут, і вже в ході змагань обловлювати її. Лізти ще далі ми не бачили смислу, оскільки стояли по нашому березі крайні з права, а сусіди з лівої сторони - команда «Славутич» своєю дальньою правою палкою перекривала хід риби, тому на підхід риби з їх сторони ми не сподівалися та орієнтувалися на праву частину, тому прив’язавшись до рельєфу обрали комфортну для нас відстань на якій ми зможемо більш точно працювати. Права частина була без характерних стуків та аномалій по рельєфу, але ми мали перевагу у вигляді величезної зони спокою риби у вигляді заводі, і сподівалися що там риба крутиться, відпочиває від пресингу і повинна виходити з відти на корм, тому другу точку ми зробили на відстані 60 метрів, в надії зупиняти або ж підтягувати рибу яка виходить з заливу. Точки обрані та вудилища відкліпсовані на різні дистанції відносно обраних точок, попереду на першу добу стояло завдання зрозуміти хід риби, години її проходу, визначитися з робочою насадкою, і визначитися з більш точними відстанями на вудилищах, щоб можна було вже зробити дублікати, і не соватися палками по сторонах і різними дистанціям. Настала ніч перед стартом. Будильник на 6.00, ми повечеряли та стомлені полягали спати.

Перша доба: Завдання розібратися з точками лову та насадками, та закрити п’ятірку крупних риб.

Встали ми о 6.00, ранкова кава, паралельно підготовка поводків з насадками, 50 грамів віскі для водяного на старті, в наше відерко – талісман. І згодом о 8.00; полетіла сигнальна ракета в повітря, сигналізуючи старт змагань, а за нею оснастки в воду. Водойма ожила від звуків кобр, з яких летіли кілограми бойлів у воду. Даного дня ми зробили великий акцент на ближню точку. Від початку змагань ми стартуємо з пилящих бойлів і поступово в ході турніру починаємо додавати варені бойли. Перше клювання ми отримали о 10.30 ; з дальньої точки 120 метрів – короп вагою 8,000; перша залікова риба в нашу копілочку, оскільки залік був від 7 кг, хоча прекрасно розуміємо що це не та риба яка потрібна для того, щоб піднятися на п’єдестал. Тому працюємо далі в надії розкачати точки.
Протягом всього дня стояла неймовірна спека, вітру практично не було, доводилося постійно мазатися кремами від загару і відсиджуватися в воді, щоб бодай трохи остудитися. А хлопці з ЖКК які стояли в 37 секторі, нам по доброму заздрили, оскільки в їх секторі таких благ, як відразу глибина в секторі не було, тому їм доводилося відсиджуватися на спекотному березі й місити прибережне болото. По при активну роботу коброю, та постійні перезакидання вудилищ в пошуку уловистих дистанцій, риба мовчала, про що не можу сказати за 2 сектор, який дуже швидко підловився рибами 15+ і вирвався в одноосібні лідери по водоймі. Ми паралельно в ході роботи почали вивчати статистику сектора, переглядаючи фільми команд які тут рибалили, та вивчаючи протоколи попередніх змагань, завдяки інтернету на водоймі. Але остання статистика змагань нас де що засмутила, команда яка рибалила в даному секторі два тижні тому зайняла тут почесне останнє місце і спіймала лише три риби 10+. Ваня трохи занепав духом, я ж навпаки запевнив, що то лише статистика і ми не така як решта команд, кожен в одному і тому ж секторі розглядає його по різному, і рибалить теж по різному, тому не варто все сприймати так однозначно, і будем ламати стереотипи й приїхали тільки перемагати, до того ж тільки початок змагань. Ближче до вечора прийшов в гості Віталій Шевяков – суддя змагань і по сумісництву — наш супер фан, який вів онлайн стрім в інстаграмі з нашого сектора, дуже приємно коли людина яка прожила все життя в Харкові вболіває за Рівнянь, коли на даний момент половина команд які брати участь в змаганнях з Харкова. Нам дуже приємно, і хотілося виправдати всі надії й сподівання своїх фанів. Віталій дякую за підтримку на водоймі – ми це цінимо і стараємося ще більше. Наступне клювання ми отримали лише в 17.20; з ближньої точки 65 метрів, короп – 14,925; відразу в Вані з’явився настрій, працюємо далі, але величезна пауза до 23.00; знову ближня точка, короп – 9,000; і знову пауза аж до самого ранку в 5.00 короп – 14,600; з ближняка; По при постійній роботі коброю та перезакидання цілу добу риба не проявляла активності, і ми розуміли що вихватили випадкові риби, які нам не давали розуміння стосовно проходів риби, підходів її на точку, а також розуміння уловистої насадки. Тому дана доба лишилася загадкою для нас, і стояло завдання як змога швидше розгадати її, щоб почати стабільно ловити й покращувати свій результат. Наближалася нічна пора і всі сподівання були на даний проміжок часу й особливо на ближню точку, яку я активно розкачував, а тим часом Іван готував плов, і трохи не вгадав з пропорціями та нашими можливостями його подужати, як для першого дебютного приготування плову він видався доволі непоганим, і це говорить людина яка дуже вибаглива в їжі і якщо мені щось не подобається я відразу це кажу. Їли ми той плов ще і на наступний день, і половиною вирішили пригостити Андрія Корденка з його дочкою та нашого супер фана Віталія. Короче - плову вистачило всім. Але ніч не виправдала сподівання і хоч ми та не спали в постійній роботі, але риба не порадувала нас, окрім клювання в 5.00;. В загальному ми отримали упродовж даної доби 5 клювань, з яких всі реалізували, найбільший короп заважив - 14,925; По результатах першої доби ми перші в зоні, але треті по водоймі.

Друга доба: Сонце, спека, штиль. І завдання мінімум виконано. Ми третя команда на водоймі якій вдалося закрити таблицю по п’яти крупним рибам.

Розпочалася друга доба і чимось вона нагадувала попередню. Вже з самого ранку нещадно почало палити сонце, вітру взагалі не було, тому доводилося постійно заходити в воду і трохи «остужати тіло». Перше клювання цієї доби у нас відбулося раніше о 9.40; знову ближняк і короп 13,825; далі повторилося клювання з минулої доби з розбіжністю 20 хвилин і спрацювала перша палка 10.40; - але прикрий схід; який відбувся по дурості, під час виважування коли Іван знімав сам процес, ми дозволили собі подурачитися, а не сконцентруватися на виважуванні, в результаті риб зійшов ще на пів шляху. Основна маса клювань на ближній точці, дальна дає рибу в співвідношенні 1/3, тому якось в ній були не дуже впевненні, хоча якщо розглядати карту, то місце лову залізобетонно повинно було давати рибу, але щось заважало і ми намагалися зрозуміти, що?

Протягом дня нам вдається закрити таблицю по п’яти заліковим рибам, і навіть замінити одну з них на більш, важку, але найменші риби в таблиці в районі 8 кг, які потрібно перекривати, щоб просуватися далі по турнірній таблиці й укріпляти лідерство у своїй зоні. Сама ловля протягом дня була не стабільною і рваною, ми звісно всю рибу занотовували в «Щоденник карполова», щоб аналізувати, маневрувати, при потребі перелаштовуватися і приймати якісь рішення, розуміти часи проходу риби. Цього дня спродували поекспериментувати з насадками, розуміючи що водойма не та як минулого року, і під її потрібно підлаштовуватися, деякі насадки спрацювали, деякі – ні, але це все одно не давало стабільних клювань. Така ж сама ситуація спостерігалася по всій водоймі, риба не проявляла себе, у всіх поодинокі клювання. В постійному пошуку розгадати даний сектор і ловлю в ньому, пройшов другий день турніу. Вечеряти після вчорашнього казана плову особливо не хотілося, тому ми перебилися енергетиками та Мациком, і на цій ноті ввійшли в ніч другої доби. І саме цієї ночі у нас відбувся перший дуплет 23.00 та 23.05 два клювання які вдалося реалізувати в результаті 12,000 та 10,500; Дані рибки дають просто неймовірний бій і інколи приходиться з ними возитися більш ніж по пів години, то підтягуючи до підсака, то тримаючи вудилище в очікуванні поки фрикціон стихне і вдасця рибу розвернути. Вже в наступні дні по відчуттю поведінки риби на тому кінці можна було приблизно зрозуміти якої ваги риба. Останнє клювання даної доби ми отримали близько першої ночі, короп вагою 9,000; і далі тиша до самого ранку.

В результаті за другу добу ми отримали 6 клювань, з яких один схід і максимальний риб - 13,825; По протоколах за сумою двох діб наша команда «Рівняни» в зоні зберігаємо лідерство, але залишаємося треті по водоймі. Досить добре відловилася зона «А» і всі команди закрили свої таблиці, в нашій зоні ситуація найгірша в порівнянні з рештою.

Третя доба: Злам погоди та активності риби. Завдання утримувати позиції в зоні та боротися за найвищі місця в турнірі.

День третьої доби розпочався з чіткого проходу риби, але не по нашій стороні. Спостерігаючи в дальномір ми бачили, як починалися клювання починаючи з 40 сектора і далі аж до 34 кожна команда отримувала клювання, риб чітко рухався по тій стороні й швидко почали закриватися заліковими рибами ті команди які сиділи майже без жодного клювання. Особливо варто зазначити - команду "А5" з Житомира, на яку ми особливо не звертали уваги – не те щоб зверхньо ми ставилися до них, ні, ні, ніякому разі, просто думали що їм потрібен час, щоб розібратися з ловлею, сектором, оскільки на водоймі Мар'ївське водосховище вони в перше і формат кобра для них новий. Але як на диво вони різко включилися і відразу з такою потужністю що почали «робити нам нерви» заставляючи постійно спостерігати за ними в дальномір. Активність та кількість клювань в їх 37 секторі просто вражала, в даний сектор не хотів ніхто, і серед спортсменів існує така думка, що коли поряд залучений 38-й сектор який і був залучений цього разу, то сектор 37-й стає мертвим – підбираючи поодиноку рибу після 38-го. Але відбулося зовсім навпаки, 38-й підловлював, а 37-й нещадно бомбив рибу, і до того ж був разом з нами у нашій зоні. І ми розуміли, що якщо ми ще більш не запустим свої точки, то рано чи пізно з таким активним кльовом нас можуть догнати та перегнати.

Але в ранці цього дня відбувся феєричний і переломний момент, коли ми сиділи поряд з «монтажною палаткою» в очікуванні свого проходу, відбулося опускання свінгера на першому вудилищі, але сигналізатор промовчав, я це помітив і вскочив зі стільчика, далі ще одне опускання як по сходинках, тоді я підсік. Ваня навіть не зрозумів чому я ні з того ні з сього підірвався, оскільки звуку ніякого не було (подумали що сигналізатори глючать, але надалі все було ок.). Є — риб засікся і починається виважування, риб іде спокійно і неквапливо, помалу качаю його попередньо зайшовши в воду і намагаюся не форсувати, Ваня з переду на підсаці. Згодом його вдалося підвести до підсака, завжди Іван коментував щось під час виважування, а цього разу як на диво він мовчав, як потім він сказав, що коли побачив темну спину риби, в нього «відібрало мову», що тільки взяти його в підсак, риба в підсаці та бачу радісну пику Вані, каже що точно 16+, а може 17+. Вже коли ми його дістали й поклали на мат я відразу сказав що там 20+. Звільняємо від поводка з оснасткою і перезакидаємо вудилище, а згодом квапливо важимо трофея, вага показала 20+ і смикнулася до позначки 22+, але Ваня швидко зняв його з ваг і ми його запаркували в сумці для зважування до приходу суддів. Я зателефонував хлопцям які обслуговували наш берег і сказав що риба 20+ перестрахувавши нашу команду назвавши вагу в меншу сторону, але у відповідь почув: - «У вас теж 20+?», як потім виявилося команда «Лисички» в 8 секторі спіймали рибу 20+ і зателефонували раніше суддям, тому її зважити мали першою в них. Почалися хвилини переживання. Приїхав Андрій Корденко , щоб засняти зважування першої риби 20+ на турнірі в цьому році й вага показала 21,750; Ситуація накалилася і ми дуже нервували, щоб наш риб заважив більше, Андрій не поспішав і судді теж, хлопці з команди «Лисички» робили фото з трофеєм і раділи йому, що було чути аж в нашому секторі, а ми тим часом як каже Ваня – «валідолили». І ось мить поважити нашого трофея, сусіди, судді, Андрій Корденко, оператор, короче - людей зібралося в нашому секторі багатенько. Дістаємо рибу, відтпровуємомо ваги й зважуємо, переважували три рази і зафіксували менше значення, оскільки його ваги показали з першої та третьої спроби, вага нашого трофея – 22,025; Це найбільша риба яку ми ловили на даному водосховищі, радості в нас просто не було меж, і кінець радіти команді «Лисички» - їх трофея перебили буквально за 10 хвилин, реальний претендент на - Big Fish змагань, і суттєвий бонус по вазі в нашу копілку по п’яти крупним рибам.

Протягом дня клювання налагодилися і ми почали отримувати стабільні покльовки, також вдалося перекрити рибу 10+ більш крупнішою – 13,900; Тепер для закріплення своїх позицій нам потрібно було ловити рибу 14+. Упродовж дня отримали два дуплета, і всі реалізували, вага риби збільшилася і вже в нас не клювала риба 8-9 кг, основна маса риби була в районі 10-12 кілограмів, яка нам була вже не потрібною, тому відразу після зважування вона відпускалася в воду. Цього дня ми завершили з експериментами по насадках і повернулися до тих на які ловили ще починаючи з першого дня, на них і завершили турнір.

Близько 18.00 зірвався вітер, який нагнав грозових хмар, які почали поливати нас дощем. При одному з клювань коли я вибігав з палатки не розрахував що дощ змочив землю під род подом і вона може бути слизькою, до того ж був трохи сонним, оскільки намагалися в період між клюваннями трохи здрімнути, щоб зберегти сили на ніч. Так от я під тим род подом послизнувся і розлігся на спині серед того болота, а вудилище яке стояло вже на задертому до гори род поді далі сигналило і зтравлювало ліску, ну і після підсічки ту рибу я спустив – напевно ще не проснувся J. Наближався вечір, а з ним і ніч, і потрібно було розібратися з нічною ловлею, яка на цьому турнірі в нас хромала, і по при безсонні ночі та постійну роботу нам не вдавалося добитися динаміки нічної ловлі. Що нам вдалося цього разу, протягом ночі ми отримали 13 клювань і лише одна риба пішла нам в таблицю – 15,750;

На ранок третьої доби по протоколах наша команда ще більше закріпилася в зоні, і вийшла на другу позицію по водоймі, програючи Одеситам з 12 сектора всього 25 грамів, хоча ми знали що в їх активі, зважена риба 17+ яка не пішла в таблицю і добавить їм ще 2-3 кілограми до загальної ваги. Також Житомиряни не збавляли темп і всю ніч теж ловили, що дуже насторожувало нас, проте протоколи показали, що ловили багато, але 90% відпускалося назад в воду – не залік. В результаті ми отримали 20 клювань, з яких два сходи і саму крупну рибу - 22,025;

Четверта доба: Фінішна пряма. І кульмінація змагань, яка затьмарила навіть наш Big Fish.

Ранок четвертої доби почався з тієї ж хмарної й дощової погоди, яка мала трохи прояснитися, але дощ мав знову розпочатися по обіді. Перед нами стояло завдання утримувати лідируючі позиції в зоні, і по можливості поборотися за найвище місце в турнірі. Але для цього нам кров з носа потрібна риба 16+ і не одна, а при кращому розкладі ще одна 20+.
Цього дня вже можна було спостерігати чіткі проходи та динаміку ходу риби, точки працювали й приносили постійно рибу, але не ту що потрібна, все як під копірку 10-12. Пробували вудилище віддаляти від корму, класти в корм, та багато іншого, але це не давало результату, Так і по всьому нашому березі, точніше половині берега до малої дамби у більшості команд риба 15+ була рідкістю, за винятком - 2 сектора який на старті вихватив декілька 15 та 16+.
Протягом дня то парило, то поливало дощем, але було цікаво, оскільки клювання не давали розслаблятися і заставляли працювати, да і під час того як риба клює, час летить дуже швидко, ніж в очікуванні декількох клювань за день.

Наближалася ніч і лишалося дуже мало часу, щоб поборотися за І місце, проте ситуація в протоколах теж накалялася і враховуючи останні два дні змагань, а саме активність кльову, і нескінченне ельдорадо в 37 секторі, яке не припинялося ні на мить, заставляло нас нервувати, оскільки маючи таку кількість клювань, набагато легше спіймати бажану рибу, ніж чекати 3-5 клювань в день і розраховувати що припливе саме трофей, а не стандартні 10-12 кг. Тому ті ліхтарики на протилежному березі не давали нам заснути взагалі, заставляючи працювати не покладаючи рук.

Близько 3.00 ночі, відбулося одне з клювань того ж самого стандартного 12 кілограмового капа, проте він був не зовсім стандартний, а особливий. Оскільки зачепився гачком який проколов йому губу за підсак, і спочатку, щоб його звільнити від гачка з поводком, потрібно було звільнити гачок від сітки підсака, а далі вже звільняти карпа від гачка. Все по налагодженій системі: діставши рибу з води, я проводжу маніпуляції з рибою на маті, а тим часом Ваня перекліпсовує вудилище та закидає його вже з поводком який я йому підготував заздалегідь. Поки Ваня займався своєю роботою я намагався звільнити гачка від підсака і потім вже рибу, але риб не давав цього зробити та постійно брикався на маті, я ж з все більшою обережністю хотів відчепити гачок, оскільки було якесь не дуже хороше передчуття, і не дарма. З четвертої чи п’ятої спроби риб знову брикнувся не даючи мені відчепити гачок з сітки підсака, і згодом я відчув нестерпний біль і шок від побаченого. Той гачок пробив мені ніготь великого пальця на правій руці трішки виліз жалом з іншої сторони пальця. Я відразу крикнув Вані, щоб той прижав риба, щоб він не брикався і взяв ножиці, щоб відрізати поводка від гачка. Ваня не розуміючи що робиться приволочив свої тупі ножиці які вже пора викинути, щоб відрізати поводок, як від його відрізав я вже не пам'ятаю, бо трохи зловив «блєдного». Але головне було швидко відрізати поводок, бо тепер ми були вже в трьох забагрені одним поводком (Я, риба і підсак), я чудово розумів, що якщо ми швидко не зріжемо повідець риб може знову брикнутися і не раз і той гачок розірве мені палець в хлам. Але Ваня зпрацював швидко, риб поплив з проколом в губі назад до дому, а я з гачком в пальці в стані шоку, почалапав в «монтажку». Темна ніч, моросить дощ, остання вирішальна доба змагань, ми від дому за 1000 км, неподалік жодного адекватного мед. Закладу, і я з пробитим нігтем в якому торчить гачок #4, так, так - то був той наший улюблений гачок Hayabusa k-1 #4 про який я писав вище, тепер по гострості даного гачка питанб взагалі не виникало J. Зателефонували Андрію Корденко, і Анастасії в надії можливо у них є якісь знеболюючі й можливо підкажуть що варто робити, хоча в мене таке вже в друге. Те що його потрібно перекусити і виймати як дві окремі частини, ми це знали та відразу перекусили верхню частину з вушком, лишивши хвостик і жалову частину в пальці. Я розумів що ходити до ранку з залізякою в пальці я не хочу, і Ваня почав задумуватися про те що можливо прийдеться згортати снасті та завершувати турнір. Добре що моя дружина працює в аптеці й в мене завжди є аптечка набита всякими таблеточками й ампулами зі шприцами, до того ж Ваня має відношення до медицини, тому знайшли таблетки ношпа, які я ковтнув відразу дві штуки, і потім ампули зі знеболюючими, і Ваня отримав нагоду загнати мені укол в дупу :) . Знеболюючі почало по трохи діяти та мене відпустило, лишилося завдання вийняти гачок з пальця. Я дістав нове канцелярське лезо і продезінфікував спиртом його і також рану, Ваня мав плоскогубці. Ми надрізали ту частину пальця де стирчало трошки жало, так щоб можна було досить добре взятися за нього плоскогубцями, далі потрібно було проявити свою терплячість і по при можливий, сильний біль дати Вані зробити саме головне, вийняти гачок. Отже, все готово, я трохи очкую (напевно на моєму місті кожен очкував би), перша спроба і щось не зовсім іде, кажу нехай пробує різко і швидко і йому це вдається, тут знову я мало не спіймав «блєдного», пару ковтків мінералки та відпустило, обробили рану і заклеїли, на верх гумову рукавицю, щоб не отримати зараження. Набрали Андрію що все норм, і гачок вийняли, і далі в бій. Вже навіть попри втому яка накопилася протягом трьох попередніх діб, спати не хотілося ні мені, ні Вані. Події цієї ночі тримали нас під такими враженнями що навіть затьмарили емоції від спійманого Big Fisha. Трошки поседівши та відійшовши я спробував покидати коброю, спочатку на ближню точку, вроді як травма не заважала, далі перейшов на дальню, пішли клювання, тоді взявся за вудилища виважувати та працювати далі. Ваня був трохи шокований, від того що я не відсиджувався як поранений, а рвався далі боротися і перемагати. Згодом почало підійматися сонце і до фінішу лишалися лічені години, а риба не переставала клювати, кожні 20-30 хвилин в нас відбувалися клювання, і аж до самого фінішу. Але за останні півтори доби нам не вдалося спіймати жодної риби 14+, і так ми і не перекрили найменшу рибу в таблиці - 13,925; більш крупною.

За четверту добу ми отримали 20 клювань, з яких 3 не засікання та два сходи, максимальна вага риби цієї доби 13,000;. Далі фінішний сигнал, збори табору й очікування підбиття підсумків та нагородження переможців. По приїзду до будинку адміністрації вже більшість було в курсі наших нічних пригод, і було приємно що інші команди цікавились і переживали як все обійшлося, де хто вже вітав нас з другим місцем, хоча ми були не до кінця впевнені як відловилися Житомиряни, а вже потім в ході розмови виявилося що щось важке до них так і не припливло.

Нагородження

Вступні слова подяки адміністрації водойми, організаторам та спонсорам. Невеличке відступлення з приводу Дня Народження нашого супер фана – Віталія Шевякова, якому виповнилося цього дня - 45 з чим ми його з усього серця вітаємо! Наша команда дуже рада знайомству з тобою. Також було приємно спостерігати за вечірніми стрімами за участі організаторів та суддів, багато хто сприймав даний підхід неоднозначно, проте всім учасником даний формат зайшов і дуже сподобався, це новий рівень стрімів, тому рухайтеся в тому ж напрямку, сміятися і жартувати над собою набагато важче ніж посміятися з когось зі сторони, тому ви молодці, все супер. Радує що до даного формату стріма долучилося і молоде покоління суддів, які внесли свою родзинку і поставили дійсно жирну фінальну крапку, креативності в них хоч відбавляй, тому чекаємо на продовження на Orient Monsters Cup 2020, а з реквізитом я думаю ми вам щось підкажемо і допоможемо за для хорошого і цікавого стріма.

Оголошення переможців, серед яких назвуть твоє ім’я, чи назву твоєї команди, це завжди викликає відчуття гордості, і поваги серед решти команд. Як Ваня казав: «Емоції які переповнюють тебе коли ти стоїш з медалями на шиї й кубком в руках, і коли тобі плескають в долоні решта команд з якими ти боровся, таких емоцій ти не відчуєш ніде окрім змагань стоячи на п’єдесталі, незважаючи чи ти на третьому, чи ти на першому місці». Як результат третє місце посіла команда - «БО16» м.Обухів; друге місце – «Рівняни» м. Рівне та виборола номінацію «Big Fish» - короп 22,025; за що отримала два кубки, сертифікат на продукцію від компанії Carp Catchers, а також за найбільшого коропа – новинку карбонову кобру 1,5 м. Crazy Carp. А перше місце, перехвативши лідерство й утримавши його до кінця змагань – посіли команда «GCF — Piano Carp» м. Київ та м. Одеса

По при травму турніром ми залишилися дуже задоволені, на Рівне прямує два кубки, які ми дуже хотіли виграти та нам це вдалося. Сон мій який мені приснився під Полтавою збувся на половину, і в більш, кращу сторону, що не може радувати. Сподівання Олега – нашого третього напарника, ми виправдали, оскільки сказав що без дерев’яної рибки нас в Рівному не чекають. Мій фартовий одяг поки приносить нам бажаний результат, хоча з кожним разом все більше розлазиться. Але наш третій напарник – Олег, вже сказав що фартову форму привезти в цілості та сохраності до дому, попрати, просушити й нагладити до турніру «Orient Monsters Cup 2020 – кобра» в якому буде брати участь наша команда «Рівняни» вже в повному складі, проте оцінюючи попередній склад команд - заруба має бути ще та…
Дякую Анастасії в котре за запрошення на таке свято як - «2+2», без вас і вашої участі даний турнір втратить свій сенс, оскільки «2+2» характеризується саме з вами, а не 2 учасники + 2 вудилища. Бажаю вам знайти сил в собі, наснаги, терпіння, а особливо креативності (якої у вас з повна) та бажання організовувати дані турніри в наступному році й вивести їх ще на вищий щабель, хоча і так являються одними із ТОП у своєму роді в нас в Україні, можливо залучити іноземні команди, коли ситуація у Світі з коронавірусом покращиться, можливо ще щось цікаве придумати, але все в ваших руках. Що стосується нашої команди «Рівняни», ми відкриті до вас і завжди готові розглянути ваші пропозиції. Ще раз дякую вам. Дякую вболівальника та друзям, та тим хто вболівав в соц. мережах, телефонував (вибачайте, якщо не брали телефон, всім не відповіси – змагання головніше). Дякую нашим постійним спонсорам, компаніям: Carp Classic Baits та Techno Carp, за те що підтримуєте в такий не легкий для всіх час. Дякую командам конкурентам, що заставляли думати та працювати з ще більшою віддачею. Дякую всім.

Кладєц від команди «Рівняни» ніхто не відміняв, і він чекає на свого щасливчика, слідкуйте за відео на нашому ютуб каналі "Івана Козловця"
 

P/S: команда «Рівняни» м.Рівне